Найсуттєвіша риса ХХ століття –
створення людством низки смертельних загроз своєму розвитку та існуванню. Це
наслідок накопичення людством помилок у стосунках з довкіллям, ігнорування ним
навіть очевидних сигналів про шкідливість недалекоглядних дій. Йдеться про наближення
глобальної екологічної катастрофи через інтенсивне й кількісне зниження
природних умов і ресурсів, необхідних і достатніх для існування живого,
передусім людини.
Україна може служити наочним прикладом усього спектру
антропогенних екологічних проблем і катастроф сучасності. В 1992 році вона
визнана державою екологічного лиха. Однією з причин такого становища є те, що
на кількість населення, яке складає тільки 1% від населення Землі,
видобувається і переробляється майже 5% світового обсягу мінеральних ресурсів,
тобто в межах України діє могутній фактор перетворення ландшафту і забруднення
довкілля.
Отже із всього вищесказаного можна зробити висновок,
що на даний момент країна потребує посилення діючих та винаходу нових методів
управління природоохоронною діяльністю. До цих методів можна віднести
екологізацію виробництва, екологічний менеджмент, екологічна експертиза, екологічний
маркетинг, екологічна паспортизація підприємств.
З метою подолання екологічної кризи в країні потрібно
здійснити екологізацію виробництва, бо саме в процесі праці проявляється органічний
зв'язок людини і природи. Адже практично
всі матеріальні блага, що їх споживає людина, є модифіковані людською працею
елементи природи. Відповідно до власної мети й інтересів, людина впливає на природу з допомогою техніки і технологій, що
втілюють відкриті нею закони природи. Розв'язуючи конкретні виробничі завдання, ми
об'єктивно змінюємо природу. Однак і вона - також здійснює зворотний вплив на
розвиток виробництва і життєдіяльності людей. Екологізація виробництва може
здійснюватися різними шляхами: впровадженням раціонального природокористування
(заощадження природних ресурсів, економія витрат сировини, палива та енергії
тощо), проникненням екологічних нововведень у промисловість (виробництво
продукції тривалого використання, споживання відновних природних ресурсів
взамін невідновних, комплексна переробка сировини та утилізація відходів
виробництва і споживання, використання нетрадиційних джерел енергії),
удосконалення і модернізація технології виробництва.
